Проїзний правопис лишається одним із запитів, які регулярно з’являються в оголошеннях ОСББ, текстах громадських рад і назвах транспортних документів. Чинна редакція Українського правопису, схвалена постановою Кабінету Міністрів від 22 травня 2019 року і введена в дію 3 червня 2019 року, змінила низку написань, зокрема «проєкт» замість «проект». Правило про випадання приголосних у групах на зразок -здн- вона не скасувала і не пом’якшила: форма з літерою д у цьому прикметнику була ненормативною і до 2019 року.
Типовий випадок виглядає так. На стіні під’їзду висить оголошення про місячний документ на автобус, а в сусідньому абзаці — про ремонт покриття перед будинком. В одному чернетковому варіанті стоїть «проїздний квиток», в іншому — «проїздна частина». Обидві форми хтось утворив від іменника «проїзд», додавши суфікс і зберігши всі літери основи. Для міського тексту це не дрібниця оформлення: назва документа і назва елемента дороги потім кочують у протоколи, заяви і шаблони.
Ми перевіряємо такі розбіжності не як «місцеву традицію» одного міста проти іншого. Норма написання тут загальноукраїнська, тому зіставляти Київ і Львів за формою цього прикметника некоректно: різниця в оголошеннях показує різну уважність до правопису, а не різний статус слова. Далі — яка форма нормативна, звідки в ній літера ї і як слово змінюється в реченні.
Правильне написання слова
Нормативна форма — «проїзний». Саме її фіксують словники, і саме її варто ставити в текст, якщо ви сумніваєтеся між двома варіантами. Дві найстійкіші сполуки, з якими це слово трапляється в міських документах, — «проїзний квиток» і «проїзна частина». Перша називає документ, що дає право на проїзд. Друга — елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів: так термін записано в Правилах дорожнього руху.
Академічний тлумачний словник подає прикметник «проїзний» у двох значеннях. Перше — придатний або призначений для їзди, пересування, про шлях чи дорогу; у прикладах там є саме «проїзна частина». Друге — який надає право на проїзд яким-небудь видом транспорту; типовий приклад — «проїзний квиток», також «проїзні документи». Наголос у словниковій статті падає на и: проїзни́й. Обидва значення пишуться однаково, змінюється лише рід і відмінок залежно від іменника.
Коротко. У тексті оголошення, заяви чи назви документа пишіть «проїзний квиток» і «проїзна частина». Форми з д — «проїздний», «проїздна» — нормативними не є.
Мешканка будинку, яка готує оголошення для чату ОСББ, бачить у старому шаблоні «проїздний» і вагається, чи це «офіційніша» форма, бо так інколи підписано бланк. Зсередини різниця виглядає як вибір між звичним файлом і словником. Ми не зіставляємо тут ціни місячних документів у двох містах: тариф залежить від рішення органу місцевого самоврядування і складу маршрутів, а написання прикметника — від орфографічної норми, спільної для всіх цих міст. Порівняння гривень нічого не скаже про літеру д.
Проїзний квиток і проїзна частина
У сполуці «проїзний квиток» прикметник стоїть у називному відмінку чоловічого роду однини і узгоджується з іменником «квиток». Якщо документ жіночого роду, форма змінюється: «проїзна картка», «проїзна перепустка». Для середнього роду — «проїзне посвідчення». Множина для кількох документів — «проїзні квитки», «проїзні документи». Літера д у жодній із цих форм не з’являється.
«Проїзна частина» — жіночий рід однини. У родовому відмінку, який часто потрібен у описах вулиці, буде «ширина проїзної частини», «край проїзної частини». Давальний і місцевий — «по проїзній частині», «на проїзній частині». Це не окреме слово і не виняток із правила: та сама основа, той самий суфікс, інше закінчення через рід іменника «частина».
Пояснення написання
Слово зібране з префікса «про-», кореня на їзд-/їз- і суфікса -н-. Поруч стоять «поїзд — поїзний» і «виїзд — виїзний»: той самий механізм. Якщо до основи «проїзд» механічно додати -ний, на стику виникає група приголосних здн. У вимові середній звук у такій групі незручний, і правопис це випадання фіксує на письмі. Результат — «проїзний», а не «проїздний».
Чинний Український правопис у параграфі про спрощення груп приголосних формулює правило прямо: у групах -ждн-, -здн-, -стл-, -стн- випадають д і т. Серед прикладів там наведено «виїздити — виїзний» і «поїзд — поїзний». Окремого рядка «проїзд — проїзний» у цьому переліку немає, але група та сама, і словники закривають саме цю лакуну: реєструють «проїзний». Паралельні утворення з тієї ж групи — «тиждень — тижневий», «честь — чесний», «якість — якісний».
Літера ї після голосного
Літера ї в «проїзний» позначає сполучення звуків й + і і не залежить від спрощення приголосних. Ї пишемо на початку слова і після букви, що позначає голосний: «їхати», «їздити», «їзда». Префікс «про-» закінчується на голосний о, корінь починається з ї, тому після о лишається ї: «проїзд», «проїхати», «проїзний». Так само «заїзд», «наїзд», «виїзд».
Це не те саме, що написання і після префікса в словах типу «доісторичний» чи «поінформувати». Там друга частина починається зі звука і, без й, і після голосного префікса пишемо і. У корені «їзд» початковий звук — й + і, тому ї зберігається. Апостроф тут не потрібен: апостроф стоїть перед ї після префікса на приголосний, як у «під’їзд», «з’їзд», «в’їзд». У «проїзний» між о та ї приголосного немає, тож і апострофа немає.
Важливо. Дві орфограми в цьому слові незалежні. Ї пишеться після голосного о. Літера д не пишеться, бо в групі здн вона випадає. Виправлення лише однієї з них дає іншу помилку: «проізний» або «проїздний».
Де спрощення не працює
Правило має вузький список винятків, і їх варто пам’ятати, щоб не «виправити» чуже слово за аналогією. Літера т зберігається в «зап’ястний», «кістлявий», «пестливий», «хвастливий», «шістнадцять». У прикметниках від іншомовних іменників на -ст група -стн- на письмі не спрощується, хоча т у вимові часто не чути: «контрастний», «баластний», «компостний», «форпостний». «Проїзний» до цих винятків не входить. Якщо сумнів стосується саме групи здн в утворенні від «проїзд» чи «їздити», д на письмі не лишаємо.
Форми й уживання в реченні
Від чого залежить форма в реченні — від роду, числа і відмінка іменника, з яким прикметник узгоджується. Основа «проїзн-» не змінюється. Змінюються закінчення, як у твердої групи прикметників. Нижче — відмінювання, яким можна перевірити закінчення в заяві чи описі вулиці, не чіпаючи основи.
| Відмінок | Чоловічий рід | Жіночий рід | Середній рід | Множина |
|---|---|---|---|---|
| Називний | проїзний | проїзна | проїзне | проїзні |
| Родовий | проїзного | проїзної | проїзного | проїзних |
| Давальний | проїзному | проїзній | проїзному | проїзним |
| Знахідний | проїзний / проїзного | проїзну | проїзне | проїзні / проїзних |
| Орудний | проїзним | проїзною | проїзним | проїзними |
| Місцевий | на проїзному | на проїзній | на проїзному | на проїзних |
Джерело: словозмінна модель твердої групи прикметників; реєстрова форма і наголос — Словник української мови в 11 томах, том 8.
У знахідному відмінку чоловічого роду вибір між «проїзний» і «проїзного» залежить від іменника: неістота лишає форму називного («бачу проїзний квиток»), істота бере форму родового. Для квитка і частини дороги це майже завжди неістота, тож «оформити проїзний квиток», «перетнути проїзну частину». Множина знахідного так само розходиться за істотою і неістотою: «проїзні квитки», але не «проїздні».
Кілька робочих речень, у яких видно і основу, і закінчення. «Проїзний квиток діє на комунальних маршрутах протягом місяця». «Вартість проїзного квитка рахують окремо від разового». «Межа проїзної частини позначена бордюром, а не краєм газону». «На проїзній частині цього двору наскрізний рух не передбачений». «Проїзні документи перевіряють при вході». У кожному реченні д після з немає.
Помилкові варіанти
Найпоширеніша помилка — «проїздний» і похідні «проїздна», «проїздне», «проїздні». Ззовні вона виглядає послідовно: є іменник «проїзд», отже в прикметнику ніби треба зберегти д, як у «вихід — вихідний». Закінчується це тим, що помилкова форма потрапляє в бланк, вивіску чи протокол і потім розмножується копіюванням. Правильний крок — звірити групу приголосних: здн спрощується до зн, як у «поїзд — поїзний». Аналогія з «вихідний» тут не працює, бо в «вихід» немає групи здн.
Друга помилка — заміна ї на і: «проізний», «проізна». Вона виникає, якщо хтось орієнтується на російське написання або на правило «і після префікса» і не розрізняє корінь на ї та корінь на і. Перевірка проста: початкова форма дієслова — «їхати», «їздити», з ї. Після голосного префікса ї не замінюємо на і.
- «проїздний квиток» — ненормативно; правильно «проїзний квиток».
- «проїздна частина» — ненормативно; правильно «проїзна частина».
- «проізний» — ненормативно; після о пишеться ї.
- «проїжджий квиток» — інше слово; для документа лишається «проїзний».
Список закриває типові заміни, але не всі сумнівні сусіди. Окремо стоїть прикметник «проїжджий», утворений від «проїжджати». Він означає того, хто проїжджає, або придатний для проїзду в описовому сенсі: «проїжджий транспорт», інколи «проїжджа дорога» в художньому тексті. Для назви документа він не підходить. Для елемента дороги в нормативних текстах усталилася форма зі словника і з правил дорожнього руху — «проїзна частина», не «проїжджа частина». Якщо ви пишете заяву, схему чи оголошення, беріть словникову і нормативну сполуку, а не розмовну заміну.
Практичне правило для перевірки перед публікацією таке. Спочатку знайдіть основу: після «про» має бути ї, не і і не є. Потім знайдіть стик із суфіксом: після з одразу н, без д. Далі підженіть закінчення під рід і відмінок іменника — «проїзний квиток», «проїзна частина», «проїзного документа», «на проїзній частині». Цього достатньо для оголошення, протоколу і назви бланка.
Межа поради вузька. Ми не замінюємо цим правилом юридичне визначення документа: який саме папір чи картка дає право на проїзд, вирішує перевізник і місцеве рішення, а не орфографія. Ми також не зводимо «проїзний» і «проїжджий» до однієї форми там, де текст художній і автор свідомо обирає інший прикметник. Для міського документа, назви квитка і терміна з правил дорожнього руху нормативна основа одна — «проїзн-».
