Остання офіційна оцінка населення Ужгорода, яку Державна служба статистики України опублікувала на рівні міста, датована 1 січня 2022 року: 115 449 осіб. Після 24 лютого 2022 року Держстат припинив регулярний міський облік у звичному форматі, а міська влада почала оперувати іншою шкалою: у лютому 2024 року мер Богдан Андріїв в інтерв’ю LIGA.net сказав, що з початку повномасштабного вторгнення чисельність зросла на 35%, у перші дні — приблизно на 60 тисяч, пізніше — приблизно на 40 тисяч додаткових мешканців.
1 липня 2026 року в місті змінили тарифи на воду: для населення кубометр водопостачання й водовідведення разом подорожчав з 42,86 грн до 91,24 грн з ПДВ. Підвищення пояснили замороженими з довоєнного періоду тарифами, зростанням ціни електроенергії й мережею, частині якої понад 40 років і яка не розрахована на швидке збільшення навантаження. Стара схема «місто на 115 тисяч — значить, такі самі черги в поліклініці й така сама труба» вже не описує ні бюджет, ні тиск у крані ввечері.
Нижче ми розкладаємо, що саме стоїть за цифрою, чому її небезпечно порівнювати з іншими обласними центрами «в лоб» і як розподіл людей по кварталах відчувається в тарифі, садку й тротуарі.
Чисельність і місце серед обласних центрів
За офіційним наявним населенням на 1 січня 2022 року Ужгород був найменшим обласним центром України: 115 449 осіб. Для порівняння, на ту саму дату Тернопіль мав 225 004 особи, Івано-Франківськ — близько 238 тисяч. На місто припадало 9,2% населення Закарпатської області і 24,7% її міського населення. Площа громади, яку в 2025 році фіксує Асоціація міст України, — 40,1 км²; за офіційною цифрою це дає густоту близько 2 880 осіб на км².
Перед порівнянням двох міст варто перевірити, чи взагалі зіставляються показники. Офіційна цифра Ужгорода — оцінка наявності на фіксовану дату до вторгнення. Фактична присутність у тилових містах після 2022 року включає зареєстрованих ВПО, орендарів без статусу, студентів і людей, які купили житло, але не змінили прописку. Асоціація міст України в липні 2025 року дала для Ужгорода офіційні 115 449 і оцінку фактичної присутності 130–135 тисяч, з них 27 293 зареєстровані внутрішньо переміщені особи. Місцеві оцінки 2025–2026 років піднімають фактичну присутність до 155–160 тисяч. Розрив між 115 і 160 тисячами — не «похибка», а різні методики: реєстр проти навантаження на мережі.
Порівняння «Ужгород 115 тисяч проти Чернівців 260 тисяч» коректне лише якщо в обох випадках береться той самий зріз — офіційна довоєнна оцінка або незалежна оцінка фактичної присутності. Змішувати офіційну цифру одного міста з «тими, хто реально стоїть у черзі» в іншому, не можна: тоді різниця в тарифі й густоті виглядає більшою або меншою, ніж вона є.
Зсередини це відчувається так. Мешканка панельної забудови Нового району, з якою редакція звіряла навантаження на садок і вечірній транспорт, описує не «приріст на папері», а конкретну зміну: місць у комунальному садку більше немає, автобус у пік їде повним, а вечірній напір води падає саме там, де щільність уже була високою до 2022 року. У кварталі з садибною забудовою той самий приріст розмазується по більшій площі й менше б’є по одній трубі.
| Показник | Значення | Період і статус |
|---|---|---|
| Офіційна чисельність міста | 115 449 | 1 січня 2022, наявне населення |
| Оцінка фактичної присутності | 130–135 тис. | липень 2025 |
| Зареєстровані ВПО | 27 293 | липень 2025, з них 8 494 дітей |
| Оцінки місцевих видань | 155–160 тис. | 2025–2026, без єдиної методики |
| Площа громади | 40,1 км² | 2025 |
| Густота за офіційною цифрою | близько 2 880 осіб/км² | 115 449 на 40 км² |
Джерела: Державна служба статистики України, 1 січня 2022; Асоціація міст України, липень 2025. Оцінки 155–160 тис. — публікації місцевих медіа 2025–2026 років, не державний облік.
Динаміка за тридцять років
Цифра Ужгорода не стояла на місці навіть до війни. За зведеними рядами, які відтворюють оцінки Держстату й переписи, у 1989 році в місті було 117,1 тис. осіб, у 1998-му — пік 126,5 тис., у 2001-му — 117,3 тис. Далі йшло повільне стискання: 116,4 тис. у 2010-му, 115,5 тис. у 2015-му й 2021-му, 115 449 на 1 січня 2022-го. За щорічними оцінками 2011–2022 років місто втрачало або додавало від кількох десятків до тисячі осіб на рік; найбільше річне падіння в цьому ряді — мінус 1 156 осіб на 1 січня 2017-го.
Причини довоєнного плато відомі в загальних рисах, але без міського перепису їх не розкласти точно. Працювали одночасно від’ємний природний приріст, характерний для більшості обласних центрів, і відтік молоді до більших міст і країн ЄС: Ужгород стоїть біля словацького й за 27 км від угорського пункту пропуску. Частина цього відтоку компенсувалася навчанням в Ужгородському національному університеті (понад 10 тисяч студентів) і внутрішньою міграцією з районів області.
Після лютого 2022 року динаміка змінила знак, але не повернулася в офіційний ряд. Мер описував два етапи: короткий сплеск приблизно +60 тисяч у перші дні й стабілізацію близько +40 тисяч додаткових мешканців станом на початок 2024-го. Зареєстрований статус ВПО охоплює лише частину: у липні 2025-го це 27 293 особи, плюс оцінка незареєстрованих «до 5 тисяч і більше». Решта приросту — купівля й оренда житла без зміни реєстрації. Окремого державного перерахунку населення міста після 2022 року немає.
Розподіл за районами міста
Ужгород не має офіційних адміністративних районів на кшталт Києва чи Харкова. Місто ділиться на історичні й житлові масиви: центр, Новий район, Шахта, Боздош, Радванка, Доманинці. Держстат не публікує чисельності цих масивів окремо. Будь-яка «частка району» в відкритих джерелах — оцінка рієлторів або локальних оглядів, не державний облік. Це обмеження треба тримати в голові, коли хтось порівнює «густоту Нового району» з густотою цілого Тернополя.
За типом забудови контраст усе ж видимий. Новий район — найбільший масив багатоповерхівок радянського періоду; саме тут концентрується попит на садки, маршрутки й каналізаційний колектор. Боздош — нижча поверховість, парк понад 50 га, більше садибної й нової точкової забудови. Центр тримає установи й торгове навантаження вдень. Радванка і Шахта — змішана тканина, де труби й тротуари розраховані на старі обсяги споживання.
Для планування послуг важлива не середня густота 2 880 осіб/км², а пік на конкретній вулиці. Асоціація міст України в 2025 році фіксувала 100% заповненість комунальних садків і шкіл, частину закладів — у дві зміни, і високе навантаження транспорту саме в житлових масивах із компактним тимчасовим розміщенням. Вода «старша за 40 років» у частині кварталів не витримує +25% споживання рівномірно: де мережа вже була на межі, падіння тиску з’являється першим.
Поширена помилка виглядає так: беруть офіційні 115 тисяч, ділять на площу міста й отримують «комфортну густоту малого центру». Далі цю середню ставлять поруч із тарифом сусіднього обласного центру й роблять висновок, що в Ужгороді «дорожче без причини». Закінчується це хибним порівнянням квитанцій. Правильний крок — питати довжину мережі, вік колектора й фактичну присутність у конкретному масиві, а не середнє на 40 км².
Етнічний склад і мова
Останній повний національний зріз міста — перепис 2001 року. Тоді українці становили 77,8% (89,9 тис. з 115,6 тис.), росіяни — 9,6% (11,1 тис.), угорці — 6,9% (8,0 тис.), словаки — 2,2% (2,5 тис.), роми — 1,5% (1,7 тис.). Рідною назвали українську 75,6%, російську 12,4%, угорську 7,0%. Нового перепису немає, тож відсотки 2001-го не можна автоматично переносити на 2026-й: змінився і склад постійних мешканців, і мовна практика, і частка нових поселенців зі сходу й центру країни.
Опитування IRI квітня–травня 2024 року (можна було обрати кілька мов) показало іншу побутову картину: українською вдома розмовляли 90% опитаних у місті, російською — 26%, угорською — 4%. Це не національний склад, а мовна практика; двомовність у відповідях закладена методом. Угорська громада щільніша не в самому місті, а в колишньому Ужгородському районі: за переписом 2001-го там угорці становили 33,4% проти 6,9% у місті. Логістика послуг — школи з угорською мовою навчання, інформаційні таблички, виборчі матеріали — тому не збігається з «середнім відсотком по Ужгороду».
Для міського господарства це означає різний попит на одні й ті самі сервіси в різних кварталах і в приміській смузі. Місто як адміністративний центр обслуговує і громаду на 40 км², і людей з угорськомовних сіл, які їдуть у лікарню чи ЦНАП. Порівнювати частку угорців Ужгорода з часткою угорців Берегового (48,1% у 2001-му) без цього застереження некоректно: різний масштаб, різна густота запиту на мовну послугу.
Вплив чисельності на тарифи й послуги
Комунальне підприємство живе з двох величин: скільки кубометрів і кіловат продано і яка довжина мережі, яку треба утримувати. У малому обласному центрі фіксовані витрати — насосні, аварійні бригади, очисні — діляться на меншу кількість абонентів. Якщо фактичних споживачів стало більше, а тариф і облік лишилися на довоєнній базі, підприємство накопичує збиток; якщо тариф підняли, а мережу не розширили, платить той самий квартал, де труба вже працювала на межі.
До підвищення 1 липня 2026 року тариф для населення тримався на 42,86 грн/м³ з ПДВ (26,52 грн водопостачання і 16,34 грн водовідведення) — рівні, які не переглядали з періоду до повномасштабного вторгнення. Після рішення виконкому від 24 червня 2026 року сума зросла до 91,24 грн/м³ з ПДВ. Директор водоканалу пояснював крок ціною електроенергії й необхідністю закрити збитки; міський голова оцінював потребу дотації без перегляду тарифу в десятки мільйонів гривень на 2026 рік. Це і є контраст «до і після»: кілька років мережа тягнула більше людей за старим тарифом, потім рахунок подвоїли, не змінюючи одразу діаметр труби в Новому районі.
Саме тому пряме порівняння тарифу Ужгорода з тарифом більшого обласного центру часто оманливе. Інша довжина мережі на одного абонента, інший вік колектора, інша частка пільговиків і інша фактична присутність після 2022 року. Коректніше дивитися на заповненість садків, графік подачі води й частку аварій на кілометр мережі, ніж на одну цифру в квитанції.
Прогнози на п’ять–десять років
Окремого затвердженого демографічного прогнозу Держстату саме для Ужгорода на 2030–2035 роки у відкритому доступі немає. Опорна цифра генерального плану, на яку вказували місцеві фахівці, будувалася ще на проєкціях 2018 року й передбачала подальше зменшення — орієнтир близько 107 тисяч на горизонт двох десятиліть. Фактичний хід після 2022 року пішов у протилежний бік. Місто досі користується логікою плану 2004 року там, де новий документ не затверджено.
Сценарії, які обговорюють на місці, тримаються на міграції, а не на народжуваності. Якщо частина ВПО повернеться в рідні області, фактична присутність може стати ближчою до 140–145 тисяч — більше за довоєнні 115 тисяч, менше за пікові оцінки 155–160 тисяч. Якщо куплене житло закріпить нових мешканців, плато залишиться ближчим до верхньої оцінки. На відтік працюють відкритий кордон зі Словаччиною й Угорщиною та навчання й робота в ЄС; на приплив — статус тилового центру, університет і релокований бізнес.
Природний приріст у малих обласних центрах України після 2022 року окремо по містах не публікують у повному ряді. Без цих даних прогноз «місто виросте / місто стиснеться» лишається розвилкою, а не цифрою в бюджеті. Для читача це означає простіше правило: орієнтуватися не на заголовок «115 тисяч», а на те, під яку присутність місто закладає садки, діаметр мережі й графік транспорту на наступні п’ять років.
Часті запитання
Скільки людей зараз живе в Ужгороді
Офіційна цифра лишається 115 449 на 1 січня 2022 року. Оцінка Асоціації міст України в липні 2025-го — 130–135 тисяч фактичної присутності, з них 27 293 зареєстровані ВПО. Місцеві оцінки 2025–2026 років називають 155–160 тисяч. Єдиного державного перерахунку після 2022 року немає.
Чому цифру населення небезпечно порівнювати між містами
Офіційна оцінка, фактична присутність, населення громади й населення агломерації — різні величини. Після 2022 року тилові обласні центри прийняли різну кількість ВПО. Якщо в одного міста взяти довоєнний реєстр, а в іншого — «хто стоїть у черзі в садку», різниця в тарифі й густоті вийде штучною.
Чи є дані по районах Ужгорода
Ні, у відкритій державній статистиці немає чисельності центру, Нового району, Боздоша, Шахти чи Радванки. Місто не поділене на адміністративні райони. Планувати послуги доводиться за типом забудови, заповненістю закладів і аварійністю мереж, а не за офіційною часткою кварталу.
Яка частка угорців і як це впливає на послуги
За переписом 2001 року угорці становили 6,9% міста і 33,4% тодішнього Ужгородського району. Опитування 2024 року фіксує 4% тих, хто вдома говорить угорською, при дозволі обрати кілька мов. Попит на угорськомовну школу й адміністративну інформацію концентрується сильніше в приміській смузі, ніж «у середньому по місту».
Місто зростає чи зменшується
До 2022 року офіційний ряд тримався в коридорі 114–117 тисяч після піку кінця 1990-х. Після вторгнення фактична присутність зросла на десятки тисяч. Чи закріпиться це на 5–10 років, залежить від повернення ВПО, еміграції через кордон і того, під яку цифру місто закладе мережі — під 115 тисяч чи під навантаження 130–160 тисяч.
Розвилка для планування послуг
Невирішене в цій темі — не «яка цифра правильна», а під яку присутність рахувати садок, колектор і тариф. Офіційні 115 449 зручні для міжміського рейтингу й історичного ряду. Фактичні 130–160 тисяч ближчі до черги в поліклініці й вечірнього напору води. Між ними немає затвердженого державою перерахунку, і до наступного перепису цей розрив нікуди не дінеться.
Критерій, за яким пройти розвилку у власному будинку чи ОСББ, простий і перевіряється без дискусії про методологію: якщо садок заповнений на 100%, маршрутка в пік іде без вільних місць, а тиск у системі падає в одному й тому ж масиві, послуги вже працюють не на 115 тисяч. Тоді в клопотанні до водоканалу, управлінні освіти чи в розрахунку внеску на утримання мережі варто закладати фактичне навантаження кварталу, а не рядок із довідника 2022 року.
