Остання офіційна оцінка Державної служби статистики України фіксує населення Миколаєва на 1 січня 2022 року: 470 011 осіб. Після запровадження воєнного стану відомство припинило регулярні міські оцінки. Відтоді в обігу одночасно живуть кілька рядів: реєстр територіальної громади, дані мобільних операторів, розрахунки за споживанням води й вивезенням сміття, оцінки обласної влади. Вони описують різні речі й тому не складаються в одну «правильну» цифру.
Станом на 1 січня 2025 року в Реєстрі територіальної громади міста Миколаєва обліковувалося 394 344 особи. На 1 січня 2026 року — 391 368, на 1 вересня 2026 року — 388 766. Міська рада в прогнозі бюджету на 2026–2028 роки закладає реєстр близько 390–393 тисяч. Паралельно мер у листопаді 2024 і листопаді 2025 років оцінював фактичну присутність приблизно в 430 тисяч — за сміттям, водою, газом і телефонами в мережі. У березні 2026 року голова обласної військової адміністрації називав уже 460 тисяч у місті, з них 120 тисяч переселенців.
Для планування дворів, шкіл і тарифу на вивіз відходів потрібна не «красива» цифра, а розуміння, який саме облік ви зараз тримаєте в руках. Нижче розкладаємо ряди, показуємо, де їх не можна ставити в один стовпчик, і даємо критерій, яку оцінку брати до розмови про розвиток.
Актуальна цифра населення
Перепису після 5 грудня 2001 року в Україні не було. Усі наступні міські показники — оцінки. Держстат рахував наявне населення від бази перепису з додаванням народжень, смертей і зареєстрованої зміни місця проживання. На 1 січня 2021 року оцінка для міста становила 476 101 особу, на 1 січня 2022-го — 470 011. Миколаївська міська рада для 1 лютого 2022 року наводить близьку цифру: 469 545 осіб.
Після 2022 року цей ряд обірвався. Замість нього з’явилися три різні лічильники. Реєстр громади фіксує людей із зареєстрованим місцем проживання: 394,3 тисячі на початок 2025-го і 388,8 тисячі на 1 вересня 2026-го. Мобільні оператори на 1 лютого 2024 року дали 423 225 осіб, які користувалися мережею в місті. Оцінка мера близько 430 тисяч у 2024–2025 роках спирається на комунальне навантаження, а не на паспортний облік.
Важливо. Реєстр, мобільна присутність і комунальне споживання не взаємозамінні. Перший занижує тих, хто виїхав, але не знявся з обліку, і тих, хто живе без реєстрації. Другий ловить SIM-карти, а не домогосподарства. Третій показує навантаження на мережі, але змішує постійних мешканців, переселенців і короткочасних відвідувачів.
Розбіжність між 388 тисячами в реєстрі восени 2026 року і 430–460 тисячами «на місці» — це не обов’язково помилка одного з джерел. Це різні відповіді на різні запитання: скільки людей юридично приписано до громади і скільки тіл користується водопроводом і зупинками.
Динаміка XX–XXI століть
Від перепису 1959 року до перепису 1989-го наявне населення Миколаєва зросло з 226 207 до 523 812 осіб — більш ніж удвічі за тридцять років. Приріст дав суднобудівний цикл: заводи розширювали штат, місто добудовувало житло, у 1973 році до складу міста увійшло тодішнє Жовтневе (історичний Богоявленськ) як Корабельний район. Перепис 1970 року ще фіксував 331 037 осіб, 1979-го — уже 439 915.
Після 1989 року ряд розвернувся. Перепис 2001 року дав 514 136 наявного населення — мінус 1,8% до 1989-го. Оцінки Держстату далі йшли вниз майже щороку: 494 922 на 1 січня 2014-го, 480 080 на 1 січня 2020-го, 470 011 на 1 січня 2022-го. За 33 роки між піком перепису і останньою довоєнною оцінкою місто втратило близько 54 тисяч осіб, або десяту частину, без урахування воєнного відтоку.
| Рік і тип обліку | Осіб | Що саме пораховано |
|---|---|---|
| 1959, перепис | 226 207 | наявне населення міста |
| 1970, перепис | 331 037 | наявне населення міста |
| 1979, перепис | 439 915 | наявне населення міста |
| 1989, перепис | 523 812 | наявне, з підпорядкованими пунктами |
| 2001, перепис | 514 136 | наявне населення |
| 1.01.2014, оцінка | 494 922 | наявне, Держстат |
| 1.01.2022, оцінка | 470 011 | наявне, Держстат |
| 1.01.2025, реєстр | 394 344 | зареєстровані в громаді |
| 1.09.2026, реєстр | 388 766 | зареєстровані в громаді |
Джерела: переписи й оцінки на 1 січня — Державна служба статистики України; ряд 2025–2026 — Реєстр територіальної громади за документами Миколаївської міської ради.
Воєнний провал окремий. За словами голови ОВА, у березні 2022 року в місті залишалося менше ніж 180 тисяч осіб. Далі частина мешканців повернулася, паралельно прибули внутрішньо переміщені особи. Це вже не «природний спад 2010-х», а різка зміна присутності, яку державна статистика міста більше не публікує одним рядком.
Межі зіставлення за роками
Ставити 523 тисячі 1989 року поруч із 388 тисячами реєстру 2026-го як доказ «втрати 135 тисяч одним махом» некоректно. Змінився і об’єкт обліку, і метод. У 1973 році міська межа поглинула окреме місто Жовтневе: частина приросту 1970–1979 років — це приєднання території, а не лише народжуваність і приїзд на заводи. У таблицях районів за 1989 рік сума чотирьох міських районів інколи виходить 502 776, тоді як зведений рядок міста — 523 812: різниця сидить у населених пунктах, підпорядкованих міській раді, і в правилах зведення.
Радянські переписи й українські оцінки після 2001-го рахували наявне населення (хто був у місті на критичну дату) і окремо постійне (хто живе тут звичайно). Для 2001 року в різних зведеннях фігурують і 514 136, і близько 509 тисяч — це якраз наявне проти постійного, а не дві помилки. Після 2022-го реєстр громади не є ні наявним, ні постійним у старому сенсі: він фіксує юридичну приписку. Людина може стояти в реєстрі Миколаєва й жити в іншому регіоні або за кордоном; інша — жити в місті без зміни реєстрації.
Природний рух і міграція в офіційному ряду теж фіксувалися нерівномірно. До війни оцінки спиралися на акти цивільного стану й заяви про зміну місця проживання. Виїзд без зняття з обліку статистика бачила із запізненням або не бачила. Після 2022 року цей розрив виріс. У матеріалах оцінки потреб громади на 1 січня 2025 року за попередній календарний рік зазначено 2 273 народжених і 8 146 померлих. Навіть без міграції природне скорочення вимірюється тисячами на рік; воєнна мобільність його лише посилює, але в реєстрі відображається частково.
Коротко. Порівнювати можна лише однотипні ряди: перепис із переписом, оцінку Держстату з оцінкою Держстату, знімок реєстру зі знімком реєстру. Змішувати 1989, 2022 і 2026 в один графік «втрат» — це складати різні одиниці виміру.
Стать, вік і мова
Останній повний розріз за статтю, віком, національністю й рідною мовою — перепис 2001 року. Тоді жінок було 278 605 (54,2%), чоловіків — 235 531 (45,8%). Українцями записалися 72,7% постійного населення міста, росіянами — 23,1%. Рідною українську назвали 42,2%, російську — 56,8%. Це структура чвертьстолітньої давнини. Нового перепису немає, тож планувати школи чи мову сервісу лише за цими частками неможливо: покоління змінилися, частина молоді виїхала, склад ВПО інший, ніж у корінних мешканців 2001-го.
Свіжіші, але вужчі зрізи дає сама громада. На 1 січня 2025 року дітей віком 0–17 років обліковано 43 212, зокрема 4 731 віком до 3 років і 14 830 молодшого шкільного віку (6–10 років). Осіб 60–79 років — 111 566. Якщо орієнтуватися на реєстр близько 394 тисяч на ту саму дату, діти становлять приблизно 11%, а вікова група 60–79 років — близько 28%. Цифра для 80 років і старше в тому ж файлі виглядає неповною, тому ми її не використовуємо як основу для висновків.
Для мережі садочків і шкіл значення має не «загальне населення», а когорта 0–17. Для первинної медицини й доступності зупинок — частка старших за 60. Мовний розріз 2001 року пояснює, чому в різних районах міста побутове двомов’я трималося довго, але він не замінює дані про те, якою мовою зараз пишуть заяви в ЦНАП і скільки учнів навчаються українською. Такого повного міського зрізу після 2001 року держава не оприлюднила.
Дані в рішеннях міста
Бюджетний прогноз громади на 2026–2028 роки прямо ставить реєстр у таблицю соціально-економічних показників: 394,3 тисячі за 2024 рік, 390,4 тисячі очікуваних у 2025-му, далі 391, 392 і 393 тисячі. Поруч — зайняті за трудовими договорами: від 115 280 у 2024-му до прогнозованих 123 000 у 2028-му. Це не прогноз «повернення півмільйона», а закладена інерція реєстру плюс обережне зростання офіційної зайнятості.
На практиці різні цифри тягнуть різні рішення. Розрахунок потужності водогону й вивозу сміття ближчий до оцінки присутності 420–430 тисяч, бо труба й полігон відчувають тих, хто тут ночує, а не тих, хто стоїть у паспорті. Штат шкіл і місця в садочках ближчі до 43 тисяч дітей 0–17, а не до 470 тисяч «довоєнної оцінки». Субвенції й окремі соціальні нормативи досі можуть відштовхуватися від старішої статистичної бази — і тоді громада отримує формулу, відірвану від реєстру й від лічильників.
Приклад. Голова ОСББ у Корабельному районі, з яким редакція звіряла навантаження на майданчик ТПВ, рахує не 470 і не 389 тисяч, а контейнери: частина квартир порожня другий рік, у сусідніх живуть родини з Херсонщини, які не всі стоять у міському реєстрі. Для графіка вивозу сміття саме цей дворовий облік точніший за будь-який міський підсумок.
Зареєстрованих ВПО міська влада в різні місяці називала по-різному: у бюджетних матеріалах на початок 2025 року фігурувало 63,6 тисячі, у вересні 2026-го департамент соцзахисту повідомляв про 51 958. Майже 90% нових реєстрацій того періоду — з Херсона. Ці люди користуються школами, лікарнями й транспортом Миколаєва, але в «корінному» реєстрі громади їх може не бути. Планувати потужність сервісів лише за припискою — значить системно промахуватися в пікові місяці.
Яку цифру брати до розмови
Для історичного ряду й розмови про те, яким місто було до повномасштабного вторгнення, опорна точка — оцінка Держстату на 1 січня 2022 року: 470 011 осіб, поряд із близькою оцінкою міської ради 469 545 на 1 лютого 2022-го. Для порівняння з 1959, 1979 чи 1989 роком беріть переписи й окремо зазначайте зміну меж 1973 року. Для поточної спроможності громади в 2026 році робоча юридична база — реєстр: близько 389–391 тисячі. Для навантаження на мережі — оцінка присутності 420–430 тисяч, якщо джерело назване (мобільні дані лютого 2024-го або комунальний розрахунок мера).
Найсильніше заперечення проти такого розведення звучить так: інфраструктуру варто тримати під 470 тисяч, бо люди повернуться, а заниження цифри нібито «легалізує» стискання послуг. Факт проти цього аргументу простий. Природне сальдо вже від’ємне на тисячі на рік (2 273 народжених проти 8 146 померлих у зрізі до 1 січня 2025-го). Реєстр за вісім місяців 2026 року зменшився на 2 602 особи. Прогноз бюджету до 2028 року не повертає 75 тисяч, втрачених відносно лютого 2022-го в самому реєстрі. Тримати резерв потужності на випадок повернення можна, але фінансувати поточний штат шкіл, маршрутів і лікарень так, ніби в місті досі 523 тисячі 1989 року, означає платити за порожні класи й недораховані двори з ВПО.
Критерій для громадської ради чи ОСББ такий. Якщо обговорюєте формулу міжбюджетних трансфертів і соціальних нормативів — вимагайте назву ряду: перепис, оцінка Держстату на конкретну дату чи реєстр громади. Якщо обговорюєте графік вивозу сміття, тиск у водогоні, наповнюваність садочка — беріть присутність і вікову когорту, а не «населення Миколаєва» без дужок. Цифра без методу в цій темі не є аргументом, навіть коли вона округлена й зручна для заголовка.
Невирішеним лишається головне: держава не відновила міську оцінку наявного населення, а перепис відкладено. Доки цього немає, розвилка за вами. Можна вимагати від міської ради публікувати разом три індикатори на одну дату — реєстр, оцінку присутності й дитячу когорту — і звіряти з ними петиції про маршрути чи садочки. Можна далі сперечатися «скільки нас насправді», змішуючи 1989, 2022 і вересень 2026. Другий шлях дає швидкий закид на адресу мерії, але не дає числа, на яке можна оперти розрахунок контейнерів у конкретному дворі.
