Після 24 лютого 2022 року в Україні діє воєнний стан, а стаття 19 Закону «Про правовий режим воєнного стану» прямо забороняє місцеві вибори. Чергова каденція рад і міських голів, обраних 25 жовтня 2020 року, формально вичерпала п’ять років восени 2025-го. 8 жовтня 2025 року Верховна Рада постановою № 14301 підтвердила, що чинні ради й голови працюють далі до виборів після скасування особливого режиму. Старі уявлення про «кожні чотири чи п’ять років новий мандат» у 2026 році вже не описують реальний графік.
Для мешканця це не абстракція. Мер Вінниці підписує бюджет громади, формує виконком, головує на сесіях і відповідає за комунальні підприємства на території, яка після 2018–2020 років уже не збігається з межею самого міста. Порівнювати «скільки мерів було в нас і в сусідньому обласному центрі» без дат закону й без способу обрання — хибна арифметика: до 1994 року голову обирала рада, потім громада, а з лютого 2014-го і з лютого 2022-го посада могла тягнутися без нового голосування.
Нижче — не портретна галерея, а послідовність інституту: хто займав крісло, за якою процедурою, на який строк і через що каденція обривалася або розтягувалася. Без цієї шкали легко сплутати першого голову незалежної Вінниці з першим обраним на загальних виборах.
Інститут мера в молодій Україні
Послідовність тут має значення, бо назва посади змінювалася швидше, ніж звичка мешканців. До 1991 року містом керував голова виконкому, якого затверджувала рада народних депутатів. 28 березня 1990 року нову міську раду очолив Іван Сорока; уже 1 січня 1991-го депутати змінили його на Миколу Костіна. Це ще не були прямі вибори громади: рішення ухвалювала сесія.
Пряме обрання сільського, селищного й міського голови територіальною громадою закріпив Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР. Голова став головною посадовою особою громади, очолив виконком і почав головувати на засіданнях ради. Строк повноважень відтоді визначає Конституція: спочатку чотири роки, пізніше — п’ять. Вінниця лишилася в загальному режимі обласного центру. Окремий закон «Про столицю» на неї не поширюється, тож тут немає конструкції «мер окремо, державна адміністрація міста окремо», яка періодично роздвоювала владу в Києві.
Що потрібно було на цьому етапі: нова рада, сесійне рішення або — після 1994-го — виборчий бюлетень, і норма закону, яка взагалі визнає посаду. Дедлайн був політичний, не календарний: інституту не існувало в нинішньому вигляді, доки його не прописали в законі 1997 року. До того міський голова і голова ради могли збігатися в одній особі за рішенням самої ради.
Перші мери: 1991–2000 роки
Микола Костін очолював місто з 1 січня 1991-го по травень 1992-го. Його обрала сесія з кількох депутатів. За станом здоров’я він склав повноваження; пізніше багато скликань поспіль лишався депутатом ради. Поширена помилка виглядає так: у довідниках його називають «першим демократично обраним мером вінничан». Ззовні формула звучить логічно — незалежність уже проголошено, рада вже нова. Закінчується це плутаниною дат. Правильно розрізняти два акти: обрання радою в 1991–1992 роках і перше загальне голосування мешканців у 1994-му.
У травні 1992-го сесія обрала Дмитра Дворкіса. Саме його громада вперше обрала на прямих виборах 1994 року й переобрала 1998-го. На посаді він був до 11 червня 2000 року — найдовша безперервна каденція 1990-х. У 1998-му він став народним депутатом III скликання й певний час суміщав мандат із кріслом міського голови; з липня по листопад 1999-го коротко очолював ще й обласну держадміністрацію. У листопаді 1999-го на службове авто скоїли замах: охоронець загинув, Дворкіс вижив.
Етап тривав майже дев’ять років, якщо рахувати від сесійного обрання 1992-го. Потрібні були виборчий закон початку 1990-х, явка й готовність ради визнати результат громади. Дедлайном стала не лише дата виборів 1998-го, а й юридична межа суміщення посад, яку тоді на місцях обходили частіше, ніж виконують сьогодні.
2000–2010: правила й розширення повноважень
12 червня 2000 року міським головою обрали Володимира Ваховського. Каденція тривала до 2 квітня 2002-го: менше двох років. Перед виборами 2002-го він зняв кандидатуру на користь Олександра Домбровського. Домбровського обрали 3 квітня 2002-го; у лютому 2005-го він залишив посаду, бо Президент призначив його головою Вінницької ОДА. Місто знову опинилося без обраного голови.
Обов’язки виконував секретар ради Віктор Козак. У листопаді 2005-го депутати замінили його Володимиром Гройсманом; була судова суперечка про законність відкликання. 26 березня 2006 року Гройсмана обрала вже громада. 31 жовтня 2010-го його переобрали: за відкритими підсумками він отримав близько 77,8 % голосів. Закон 1997 року до того часу вже працював повним циклом: голова обирався громадою, очолював виконком і ніс персональну відповідальність за виконання повноважень.
На цьому етапі зміст роботи змістився від «голови ради» до керівника виконавчої вертикалі міста. Тривалість циклу — чотири роки за тодішньою конституційною нормою. Потрібні були місцеві вибори 2002, 2006 і 2010 років і відсутність призначення «згори» на саму посаду мера. Призначення Домбровського губернатором показало інше: держава могла висмикнути обраного голову в ОДА, і тоді вступав секретар ради — не виборець.
Голос із двору. Мешканка будинку на Вишеньці, яка веде протоколи ОСББ з середини 2000-х, описує різницю так: за Домбровського двір ще сперечався зі стихійною торгівлею біля під’їзду, за Гройсмана ті самі збори вже голосували за прибудинкове освітлення за міською програмою. Цифри бюджетів двох каденцій ставити в один рядок некоректно: змінилися і повноваження виконкому, і перелік робіт, які місто взагалі брало на себе.
2010–2020: нестабільність і перехід
Каденція Гройсмана 2010–2014 років виглядала стабільною за відсотком 2010-го, але обірвалася 27 лютого 2014-го: він перейшов до уряду як віцепрем’єр — міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства. Секретар ради Сергій Моргунов став виконувачем обов’язків. Позачергових виборів мера одразу не було: наступне голосування припало на чергові місцеві вибори 25 жовтня 2015 року.
Закон про місцеві вибори 2015 року запровадив п’ятирічну каденцію й другий тур для міст із населенням понад 90 тисяч, якщо ніхто не набрав понад 50 %. Моргунов ішов від «Вінницької європейської стратегії»: у першому турі 48,21 %, у другому — 63,92 %. Виборчий кодекс 2019 року знизив поріг другого туру до міст від 75 тисяч жителів. 25 жовтня 2020-го Моргунова переобрали вже в першому турі.
Паралельно змінилася сама територія, якою керує голова. 26 жовтня 2018 року до Вінниці приєднали смт Десна. Розпорядженням Кабінету Міністрів від 12 червня 2020 року № 707-р затверджено Вінницьку міську територіальну громаду з приєднаними сільськими радами. Вибори 2020 року вже були виборами голови громади, не лише міста в старих межах. Етап 2014–2020 тривав шість років фактичного правління однієї людини, з яких понад рік — без окремого мандата виборців.
2020 – дотепер: обрання і обмеження
За даними ЦВК, 25 жовтня 2020 року Сергій Моргунов (партія «Українська стратегія Гройсмана») отримав 61 194 голоси, або 65,93 %. Другий результат — 13,04 % у кандидата «Європейської солідарності». Загальноукраїнська явка того дня становила 36,88 %, у Вінницькій області — 39,39 %. Мандат був на п’ять років. Після 24 лютого 2022 року новий цикл не стартував.
Офіційний сайт міської ради на 2026 рік називає Моргунова двічі обраним головою і посилається на соціологічні заміри комфортності міста. Це один індикатор, не аудит. Перевіреними лишаються інші речі: громада розширена, статут Вінницької міської територіальної громади затверджено в новій редакції рішенням ради від 22 серпня 2025 року № 3011, сесії ради VIII скликання тривають. Чого немає — нового відсотка голосів після 2020-го й окремого «воєнного» мандата від виборця. Обіцянки 2020 року не можна механічно звіряти з показниками 2024–2026-го: структура видатків змістилася на оборону, укриття й відновлення після ударів, а частина програм мирного часу стиснулася.
Оцінювати роботу голови в цій фазі коректно за документами громади — бюджет, рішення сесій, статут, перелік комунальних підприємств — а не за довжиною перебування в кріслі. Тривалість уже перевищила календарні п’ять років через заборону виборів, а не через третє голосування.
Як обирають міського голову сьогодні
Механіка станом на вересень 2026 року така. Голову обирає територіальна громада прямим таємним голосуванням. У містах від 75 тисяч жителів потрібна абсолютна більшість; інакше призначають другий тур. Каденція — п’ять років. Голова очолює виконком і головує в раді. Достроково повноваження припиняються зокрема через відставку, несумісність, відкликання за народною ініціативою не раніше ніж за рік після набуття повноважень, рішення ради двома третинами або утворення військової адміністрації населеного пункту.
Це схоже на голову правління ОСББ, який одночасно веде збори співвласників і підписує договори з підрядником. Аналогія перестає працювати, коли держава на час війни забороняє переобирати правління: внески сплачують далі, а змінити керівника в статутний строк мешканець не може.
- чергові вибори призначає Верховна Рада не пізніше ніж за 90 днів до дня голосування;
- під час воєнного стану вибори заборонені законом;
- після скасування режиму парламент має визначити нову дату;
- до складення присяги наступником чинний голова продовжує повноваження.
Критерії вище — не побажання, а рамка, у якій Вінниця типова: той самий закон, той самий кодекс, та сама заборона 2022–2026 років. Нетипове інше — відносна кадрова стабільність після 2006-го на тлі частої зміни голів у 1991–2006 роках і наступність «секретар ради → виконувач обов’язків → обраний голова», яка двічі підряд спрацювала в одному місті.
Накладання і зрив графіка
Етапи накладалися щонайменше чотири рази: Дворкіс одночасно мер і народний депутат; Домбровський пішов в ОДА до кінця міської каденції; Гройсман пішов в уряд; Моргунов майже два роки був в. о. до виборів 2015-го. Затягування 2022–2026 років інше за природою: це не місцева криза ради, а загальнодержавна заборона. Плутати ці два типи паузи не варто: перші закривалися сесією або виборами за місяці, друга не має дати в календарі громади.
| ПІБ | Період на посаді | Спосіб входження | Чим завершилось | Орієнтовна тривалість |
|---|---|---|---|---|
| Микола Костін | 01.01.1991 — V.1992 | обрання сесією ради | склав повноваження за станом здоров’я | близько 16 місяців |
| Дмитро Дворкіс | V.1992 — 11.06.2000 | сесія, далі вибори 1994 і 1998 | закінчення каденції | 8 років |
| Володимир Ваховський | 12.06.2000 — 02.04.2002 | прямі вибори | не балотувався 2002-го | 22 місяці |
| Олександр Домбровський | 03.04.2002 — II.2005 | прямі вибори | призначення головою ОДА | близько 35 місяців |
| Віктор Козак (в. о.) | II.2005 — XI.2005 | секретар ради | відкликання депутатами | близько 9 місяців |
| Володимир Гройсман | XI.2005 (в. о.); 26.03.2006 — 27.02.2014 | секретар, далі вибори 2006 і 2010 | перехід до Кабінету Міністрів | 8 років як обраний голова |
| Сергій Моргунов | з II.2014 (в. о.); обраний 2015 і 25.10.2020 | секретар, далі два цикли виборів | каденція продовжена воєнним станом | понад 11 років фактично, з них обраний з 2015-го |
Джерела: Вінницька міська рада, Центральна виборча комісія (вибори 25.10.2020), хронологія «20 хвилин» (1991–2014). Відсотки 2006 і 2015 років у відкритому зведенні ЦВК того часу відтворюються менш однорідно, ніж протокол 2020-го; у таблиці для ранніх каденцій подано дати, а не частки голосів.
Важливо. «Перший мер незалежної Вінниці» і «перший мер, обраний вінничанами на дільницях» — різні особи й різні роки. Костін — січень 1991-го, рада. Дворкіс на загальних виборах — 1994-й. Якщо в суперечці про наступність влади змішати ці факти, подальший рахунок каденцій уже не зійдеться.
Графік міського голови зривається не тоді, коли змінюється прізвище, а коли змінюється підстава повноважень. Щоб не збитися, варто тримати три дати поруч: день обрання або сесійного призначення, день, коли закон змінив строк чи територію громади, і день, коли повноваження фактично перейшли секретарю чи були продовжені без бюлетеня.
Не вирішено головне: коли саме після скасування воєнного стану парламент призначить місцеві вибори і чи збережеться нинішня конструкція громади в тих самих межах. Це вже не біографія посадовця, а календар, якого в статуті міста немає. Критерій для вас простий і перевіряється документами: чи збігається територія, за яку звітує голова, з тією, де ви зареєстровані, і чи є в відкритому доступі рішення ради, а не лише дата його приходу на посаду.
